Begya Tibor 1920. április 23-án született Lasztomérban (ma Szlovákia). 1944. július 12-én szentelte pappá Dudás Miklós püspök. A tiszahetényi (Hetinya) Szent Mihály arkangyal templom parókusa volt. Nem volt hajlandó az aposztáziára, ezért 1949. február 17-én a szovjet hatóságok megtiltották a lelkipásztori munkáját és kiutasították a faluból. Ungváron előbb dolgozott, majd tanult, és közgazdászként ment nyugdíjba. Papi hivatását titokban gyakorolta. 1990-től tanította a kispapokat az akkor még Munkácson megnyitott Görögkatolikus Papnevelő Intézetben. A rendszerváltás után Palágykomorócon volt parókus, 1994-ben aranymisés pap lett. 1997. december 27-én hunyt el Ungváron. Felesége, Sztulyákovics Mária Ungváron hunyt el. Gyermekeik: Éva (1946) és Tibor (1948).

Бедя Тиберій народився, 23-го квітня 1920-го року в Ластомирі (Словаччина). Висвячений 12-го липня 1944-го року єпископом Дудаш Миколаєм. Був парохом церкви Св Архангела Михаїла у Гетині. За те, що не був згоден на апостасію, радянські органи заборонили йому душпастирьську роботу і 17-го лютого 1949-го року видворили із села. В Ужгороді, спочатку, працював потім учився і на пенсію пішов як економіст. Священницьку діяльність проводив таємно. Від 1990-го року вчив богословів у відкритій, тоді ще, в Мукачеві Греко-Католицькій Семінарії. Після зміни режиму був парохом у Паладь-Комарівцях. У 1994-му році відсвяткував 50-ти річчя священницької діяльності. Помер 27-го грудня 1997-го року в Ужгороді. Жінка Стулякович Марія померла в Ужгороді. Діти Єва (1946) Тиберій (1948).