Ilniczky Sándor 1889. január 30-án született Feketeardóban. Az elemi iskolát Feketeardón, a gimnáziumot Szatmáron és Ungváron, a teológiát Eperjesen végezte. 1914. március 15-én szentelte pappá Papp Antal püspök. 1916-tól szentszéki jegyző, 1921-től püspöki tanácsos volt. 1919-1931 között az ungvári székesegyház segédlelkészeként tevékenykedett. 1930-tól kanonoki, majd nagypréposti és apostoli protonotáriusi kinevezést kapott. 1939-ben a felsőház örökös tagjává választották. 1942-ben a Kárpátaljai Tudományos Társaság elnöke lett. 1945. március 8-án, Budapesten a szovjet katonai kémelhárítás tartóztatta le, Ungvárra szállították. Miután határozottan elutasította a hitehagyást, 1946. július 9-10-én koncepciós per keretében 20 év kényszermunkára ítélték. 1947. június 19-én ismeretlen körülmények között a Tomszki katorga-táborban halt meg. 1990. augusztus 7-én rehabilitálták. Felesége, Kontratovics Anna 1915-ben halt meg, házasságukból egy lány született.

Олександр Ільницький народився 30-го січня 1889-го року у Чорнотисові, де і закінчив початкову школу. Гімназію закінчив в Сату-Маре та Ужгороді. Теологію закінчив у Пряшеві. Висвячений 15-го березня 1915-го року єпископом Антонієм Паппом. З 1916-го року секретар єпископської Консисторії, з 1921-го був радником єпископа. Між 1919-1931-ми роками служив помічним священником в Ужгородському Катедральному соборі, з 1930-го року отримав призначення каноніком, потім прелатом та апостольським протонотаром. У 1939-му році обраний довічним членом Верхньої Палати. У 1942-му році став Президентом Закарпатського Наукового Товариства. Жінка, Ганна Контратович, померла у 1915-му році. У їхньому шлюбі народилася одна донька. 8-го березня 1945-го року у Будапешті його арештувала радянська контррозвідка і відправила в Ужгород. Після того, як він категорично відмовився стати віровідступником, 9-10 липня 1946-го року в рамках концептуального процесу, відповідно до радянських законів того часу, отримав найвищу міру покарання - 20 років примусових робіт. Помер при невідомих обставинах на каторзі в Томському таборі 19-го червня 1947-го року. Реабілітований 7-го серпня 1990-го року.