Szokol János 1899. április 29-én született Ugocsacsomán (Zátiszivka). Az elemi iskolát Ugocsacsomán, a gimnáziumot Ungváron, a teológiát Ungváron és Szatmáron végezte. 1927. május 15-én szentelte pappá Gebé Péter püspök. 1928-tól a borhalmi (Boboviscse) Istenszülő Istenanyasága templom parókusa volt. 1948. február 26-án tartóztatták le. Bírósági pere 1948. szeptember 14-én volt. Tíz év kényszermunkára, öt év polgári jogfosztásra és vagyonelkobzásra ítélték. A Mordvin ASZSZK-ban és a cskalovi területen raboskodott. 1954. október 1-jén szabadult. Hazatérését követően tovább folytatta papi tevékenységét, ezért 1956. december 21-én ismét letartóztatták. Másodszor 1957. február 20-án ítélték el. Kazányba, az SZSZSZK Belügyminisztériumának speciális pszichiátriai kórházába vitték, ahonnan 1959. március14-én engedték haza. 1959. július 1-jén a beregszászi kórház pszichiátriai osztályára került, ahonnan hamarosan hazaengedték. 1979. december 21-én hunyt el Ungváron. 1989. április 26-án rehabilitálták. Felesége, Suba Jolán 1936. augusztus 4-én hunyt el Iványiban (Ivanyivci). Gyermekeik: Pál (1928), Edit (1931).

Іван Сокол, народився 29-го квітня 1899-го року у селі Затисівка. Початкову школу закінчив у Затисівці, гімназію в Ужгороді, теологію в Ужгороді та Сату-Маре (Румунія). Висвячений 15-го травня 1927-го року єпископом Гебей Петром. З 1928-го року був парохом церкви Материнство Богоматері у Бобовищі. Жінка Шуба Йолана померла 4-го серпня 1936-го року у Іванівцях. Діти: Павло (1928), Едіта (1931). Арештований 26-го лютого 1948-го року. Судовий процес відбувся 14-го вересня 1948-го року. Засуджений до 10-ти років примусових робіт, 5 років позбавлення громадянських прав та конфіскацію майна. Ув'язнення відбував у Мордовській АРСР та Чкаловській області. 1-го жовтня 1954-го року був звільнений. Після повернення додому продовжував священницьку діяльність за що 21-го грудня 1956-го року знову був заарештований і вдруге засуджений 20-го лютого 1957-го року. Цього разу його відправили в Казань, у спеціальну психіатричну лікарню МВС СРСР, звідки 14-го березня 1959-го року був відпущений додому. 1 го липня 1959 го року попав у психіатричне відділення Берегівської лікарні звідки його незабаром відпустили. Помер 21-го грудня 1979-го року. Реабілітований 26-го квітня 1989-го року.